ТВОРЧІСТЬ ОБШАРСЬКОЇ МАРІЇ ГНАТІВНИ
Про мене
Обшарська Марія Гнатівна
педагог
Осінь настала якось несподівано, але, як і завжди, подбала про хліб насущний і про те, що потрібно людині ніяк не менше - красу.
Природа дивує особливим спокоєм і врівноваженістю, вабить запізнілими квітами, чарує око кетягами червоної калини. І немов із самої цієї осінньої краси народжуються рядки:
Проста поезія моя,
Як ягоди калини.
У ній злітаю вгору я
І падаю з вершини...
Так пише М.Г. Обшарська. Про неї і буде наша розповідь. Це людина нелегкої долі. Дитинство припало на воєнне лихоліття. Скільки ж бід і горя пізнала маленька дівчинка Марійка! Дотепер, дорослою, пам'ятає страх від польотів німецьких літаків, холодні післявоєнні поїзди і небезпечні відкриті платформи, на яких вони з сестрою їхали у пошуках хліба.
У дитинстві працювала в колгоспі. У 1953 році закінчила педучилище у м. Харкові та була направлена в Західну Україну. Працювала в селі Підгайчики Львівської області, заочно закінчила Дрогобицький педінститут. Зустріла свою долю, одружилася з Василем Обшарським, який працював шахтарем у м. Червонограді.
З 1963 року Марія Гнатівна проживає у нашому місті. Тут зросли її донечки. На освітянській ниві у нелегкій і напруженій праці пройшли роки. Та Марія Гнатівна не з тих жінок, хто на заслуженому відпочинку спочиває на лаврах. Енергійна, працьовита і доброзичлива, вона завжди у русі: то вишиває, то чаклує над чудовими картинами з риб'ячих кісток, то займається флористикою. Одночасно з цими роботами пливуть, як хмарки, складаючись із думок, почуттів і вражень, римовані рядки, щоб стати поряд і створити вірш, бо це, як писав Олесь Гончар, є «виквіт душі».
Ця бджілка не знає спокою. Вона читає і пише, несе людям поетичне слово, буває у школах міста, організовує зустрічі, літературні вечори та інші культурно-масові заходи в місцевих бібліотеках.
Душа цієї жінки відгукується на біль і радість інших людей, збагачується цим спілкуванням і сама, бо в замін одержує порцію добра і наснаги. Не дивлячись на нелегкі життєві випробування, хвороби, вона - оптиміст, доброзичливий співбесідник, мудрий порадник, терпелива людина, яка завжди старається досягти поставленої мети.
Творча праця приносить їй наснагу, збуджує увагу, спонукає до дії, є тим вогником, який не дає «закиснути душі». Лінь їй незнайома, невдачі не розчаровують, труднощі гартують, а успіхи придають сили для подальшої праці в ім'я торжества духовного над мілким і буденним. Тож поцінуймо по заслугах її творчу енергію, активу життєву позицію, добропорядність.
Усе живе їй любе, до вподоби:
І слово тепле й усмішка дітей.
То ж хай у прірву кануть всі хвороби,
Бо йде ця жінка з миром до людей...
Людмила Ржегак,
Валентина Ковальчук.
Моя коротка біографія
Родом з Харківщини. Нелегке життя випало мені на моє дитинство, юність - каліцтво, війна, голод, бідність. Про те закінчила, семирічку та Харківське педучилище. По направленню поїхала в Західну Україну. Працювала три роки піонервожатою в с. Підгайчики Глинянського району ( тепер Золочівського ). Там керувала гуртком юних поетів. Корегувала дитячі вірші, записували їх в альбом. Про це писали в газеті " Вільна Україна ".
Поступила у Львові до педінституту на заочне відділення філфаку і мене перевели працювати вчителем молодших класів Ганачівської середньої школи ( нині Перемишлянський район ). По закінченню педінституту там же працювала учителькою старших класів. Викладала українську мову та література, а у вечірній школі ще й історію.
В Ганачівці познайомилась зі своїм чоловіком, де працювала до декрету і чоловік забрав мене до Червонограда в 1963, де я проживаю й досі.
Спочатку була домогосподаркою, доглядала двох донечок. Потім працювала в молодших класах в школі № 1, 10, а в 12 школі викладала українську мову та літературу звідти і пішла на пенсію.
Маю трьох донечок. Галя - працює на даний час методистом бібліотечних фондів інформаційна - методичного центру освіти, курує бібліотечну діяльність шкільних бібліотек міста Червонограда, Соснівки, смт. Гірник, за що нагороджена грамотою міністерства освіти. Наталя - вихователька дитячого закладу " Сонечко ", відмінник народної освіти. Оксанка у Волгограді, Росії. Є в мене п'ять онуків, три правнука і 2 правнучки, до виховання яких докладаю і свою науку: читаю книги, вчу букви та вірші.
Займаюся вишиванням, в'язанням, освоїла макраме, ікебану, виготовляю привітальні листівки. Зараз займаюся в основному поезією. Не соромлюсь ніякої роботи. Беру в руки лопату, вила, граблі - копаю, полю, саджу квіти, дуже люблю працювати на землі. І хоч фізично тяжко та відпочиває душа! Занадто люблю природу.
Друкувались мої поезії в газетах " Новини Прибужжя ","Благовіст" (Львівська область)," Вісті Водолажчини " ( Харківська область).
Зараз на заслуженому відпочинку, є членом літературно - мистецького об'єднання " Третій горизонт " , де друкуються мої вірші.